Аматорське кіно

Присутність Гліба завжди діяла на Санта Марію, як наявність наркотику у кишенях. Вона так само вела себе обережно та знервовано, боялася щось зробити неправильно та потрапити на очі свого Полісмену Карми.
Вона сиділа за мольбертом та малювала свою нову картину. Навіть не картину, а театральну декорацію для Вії, та її шаленого задуму. В цей час вона слухала гурт NimB, який раптом так надибала ще у Києві.
Вона малювала клітину зсередини себе. Хотіла, мабуть, намалювати саму себе, бо чомусь всі її картини нагадували автопортрети. Чи маленькі одруківки на папері?
Гліб сидів позаду неї та читав Муракамі. Цього старого збоченця, як називала його Вія. В цей час музика губила зміст і Марія почала сумувати. Вона сумувала якось збентежено та зовсім не сумно. Вона взяла до рота кінчик пензля та облизала, куштуючи на смак акварель. Червона цяточка фарби так і залишилася у кутику її рота.
Кінець…
Кінець картини : і фінальний штрих – підпис автора – „Янгол, що плаче. Санта Марія.”