Posted on 10 March 2010 by Yurko Koretniuk
Robert Mapplethorpe
Гомоэротические фотографии Мапплесорпа сделали его одним из наиболее контроверсионных фотографов 80-х. Считается, что его эксперементполароидомы с послужили главным источником возникновения его неповторимого стиля.
Сильвия Вульф, куратор выставки его мгновенных снимком в Музеи Витни:
This is where he learned to see photographically. The instant nature of the Polaroid is crucial. He was able to see, take a photo, then quickly adjust.
Posted on 25 February 2010 by Yurko Koretniuk
Йонасу Фридману Хёйеру скоро стукнет 25. За это время он успел выпустить несколько дизайнерских брошюр, а самое главное – сделать три масштабных ауди-визуальных инсталяции.
Notput
Notput – это интерактивный музыкальный стол, который объединяет в себе наглядность, звук и прикосновение. Главная задача Notput – сделать обучение нотной грамоте более легко и интересной.
Скрипичный ключ и ноты сделаны из дерева. Целые, половинные, четвертные и восьмые ноты отличаются не только формой, но и весом: чем более долгое звучанее, тем больше весит нота.
Стол воспроизводит музыку в двух режимах: стандартном (с возможностью размещения нот в произвольном порядке, чтобы изучить звучание каждой из них более подробно) и тренировочном (с набором упрожнений с разной сложностью).
Для того, чтобы включить Notput, достаточно разместить скрепичный ключ в правильном месте.
Posted on 25 February 2010 by Yurko Koretniuk
В 2009 году вышел дебютный альбом ambient-команды Jonsi & Alex под назнаием Riceboy sleeps.
В записи альбома приняли участие Jonsi из Sigur Ros, а также Alex (акустика), духовой квартет Amiina и хор Kópavogsdætur.
01 Happiness
02 Atlas Song
03 Indian Summer
04 Stokkseyri
05 Boy 1904
06 All the Big Trees
07 Daníell in the Sea
08 Howl
09 Sleeping Giant
Myspace: www.myspace.com/riceboysleeps
Posted on 24 February 2010 by Yurko Koretniuk
André Kertész
После смерти жены, André Kertész смог вернуться к жизни с помощью нового фотоапарата, Polaroid SX70, фотографируя себя в своей квартире в Нью Йорке.
Posted on 23 February 2010 by Yurko Koretniuk
Проблемою всіх інді-виконавців залишається те, що чудова музика, яка межується із усім у цьому світі, не має змоги здобути всесвітнього визнання. Ґеніяльні творіння починаються грати у мізках слухачів із першого прослуховування, і кожен обов’язково вибирає для себе персональний гімн на найближчі кілька місяців.
Ґрупи, що грають інді, почали розмножуватися зі сонячною швидкістю, але після такого короткочасного спалаху, на другий альбом більшість стає неспроможня. Після чудового злету, відбувається стрімке падіння, або підпорядкування великим звукозаписним компаніям.
Не дивлячись на це, Blonde Redhead продовжують створювати свою неповторну музику вже протягом 14 років. Вони видають свої записи у малих тиражах, і зовсім не засмучуються, коли дізнаються, що більшість їхніх пісень завантажуються з безкоштовних файло-обмінних серверів. Їм на це байдуже, якщо чесно.
Історія Blonde Redhead почалася з народження двох братів Сімона та Амадея Пасе у Мілані. З самого дитинства вони марили музикою та джезом, зокрема. Тому, закінчивши музичну школу, без вагань вирушили до Нью-Йорка, де почали виступати на альтернативній сцені.
Їхні виступи не мали великої популярності, але одного дня вони зайшли до італійського ресторану, де зустріли Казу Макіно та Макі Такахаші. Саме тоді, у далекому 1993 році, був сформований перший склад Blonde Redhead.
Ґрупу зразу помітив драмер з Sonic Youth Стів Шеллі та став продюсером деб’ютного альбому Blonde Redhead. що мав таку саму назву, як і ґрупа. Невдовзі колектив залишає Макі Такахаші. Blonde Redhead продовжує свою концертну діяльність як тріо.
У квітні 2007 року вийшов останній, 7 по рахунку, альбом ґрупи під назвою “23”. Його виданням зайнявся британський лейбл “4AD”. Самі музиканти кажуть, що запис вийшов сповнений нової енерґії, інтенсивних кольорів та магії. До альбому ввійшло 10 треків. Всі пісні були записані ґрупою наприкінці 2006 року в Нью-Йорку.
Над відео на вибрані треки попрацював Майк Міллс. Він зняв 4 відносно неоднозначних відео. В своєму інтерв’ю Майк зазначив, що альбом Blonde redhead, надихнув його до такої міри, що він просто не зміг втриматися, схопив камеру та почав знімати все підряд, коли у голові почали формуватися окремі образи.
Зараз ґрупа займається записом нового альбому, перший сингл з якого має вийти наприкінці вересня.
Posted on 22 February 2010 by Yurko Koretniuk
По легенде, Мери Фрай начала фотографировать в 1979 году.
Мальчик с Вулканом
Первые работы Мери были наполнены странным для того времени эстетизмом, граничащим с одиночеством.
Posted on 22 February 2010 by Yurko Koretniuk
Zimoun, born 1977 in Switzerland, is autodidact, lives and works in Bern. He focusses on creating installations and sound sculptures, usually in connection with mechanical features, movement and physically generated sounds. His creations are graceful, mechanically harmonized works of poetic playfulness – simple yet complex, the result of repetitions with slight irregularities caused by routine and coincidence.
«I am intrigued in simple and elegant systems to generate and study complex behaviours in sound and motion.»
Zimoun uses simple components. Through mutual interference and interaction these generate complex sound structures and movements. He often works with a great number of identical mechanical industrial elements, which he then manipulates and prepares for his creations.
His interest lies in the artistic research of resonance, space, movement, simplicity, materials and generative systems. The result is an artificially generated yet seemingly organic behaviour of these installations and sound sculptures.
Zimoun also works in teams, collaborating with technical experts and professional researchers, developers and engineers, but also with other artists.
Zimoun is founder of Leerraum.ch – a label and platform for artists who explore space, time, void, form and structure based on reductive principles and careful yet radical use of materials. It is also a networking hub permitting easy exchange of knowledge, visions and ideas.
Posted on 22 February 2010 by Yurko Koretniuk
Jonsi and Alex is the best couple I’ve ever seen. They are cooking meal and put it on their blog, making drawing competition. I must listen to their music project Riceboy Sleeps at last.
They named it that way because when Jonsi met Alex, he was really poor and had money just for rice. So he slept a lot.
Nevertheless, they are amazing.
Puss och kram, Jonsi and Alex.
Posted on 22 February 2010 by Yurko Koretniuk
Что я думаю про IRM? Melancholy aviation chocolate perfume cigarettes frequent flyer stow away dislocation sleeping jets wave goodbye feel homesick tranquilizers bill of fare cry easy dvt disapear into thin air
“Of course, Lars has a way of being provocative,” she says, airily. “You can see that he enjoys that. But it’s like a child wanting to…” She allows the sentence to tail off, smiles coyly, then starts again. “Well, Lars does like to show his bottom now and then.” Did he show it to her? “Yes he did,” she says, giggling, “shortly before we started to shoot, just to make me feel more comfortable.”
“Oh, my sister and people very close to me told me what they had felt, and I was worried. My last image of it was good, so I want to stay with that.”
“This is scary for me, very scary,” she says. “It’s not the same as movies or even theatre, which I haven’t done much. And it’s not the same as singing in a studio. In front of an audience you’re bare.”
In Michel Gondry’s romantic fantasy, The Science of Sleep, Gainsbourg plays Stephanie, a girl who becomes…
Posted on 21 February 2010 by Yurko Koretniuk
1 мая 1947 года Эвелин МакХале решила закончить жизнь самоубийством, выпрыгнув с последнего этажа Эмпаер Стейт. Роберт Вайлс, известный американский фотограф, запечатлил ее смерть, назвав фотографию “The Most Beautiful Suicide”.
Copyright © Yurko Koretniuk.Original News Theme by 
.
